Природні ресурси

1. Ґрунти

Внаслідок ґрунтознавчих досліджень у межах Городоцького району виявлені такі основні типи і відміни ґрунтів: темно-сірі опідзолені; світло-сірі опідзолені, сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, дернові опідзолені оглеєні,; дерново-підзолисті, лучні та торфово-болотні.Поширення усіх відмін сірих ґрунтів – світло-сірих, сірих і темно-сірих, а також чорноземів опідзолених пов’язане із карбонатними лесовидними суглинками, які широко розповсюджені у межах рівнинних межиріч, плоских вершинах увалів та їх пологих схилів. Площа цих ґрунтових відмін становить біля 58% ґрунтового покриву району. Вони поширені у різних частинах Городоччини, але найбільші масиви приурочені до правобережної (західної) частини району – від заплави до межі з Яворівським районом. [Природа Львівської області / За ред. проф. К.І. Геренчука. – Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1972].

Темно-сірі опідзолені та опідзолені чорноземні ґрунти, площа яких становить біля 58% поширені на широких вододільних просторах в долинах р. Верещиці та Стругви. Вони сформувалися на лесовидних карбонатних суглинках під покривом лісової рослинності (дубові, дубово-грабові ліси), а зараз, з огляду на високу родючість, широко використовуються як орні землі. Чорноземи опідзолені поширені на плакорах і пологих схилах південної експозиції (переважно це тераси середнього рівня III i IV, які в минулому були вкриті дібровами і різнотравно-злаковими луками) в умовах глибокого залягання ґрунтових вод. За механічним складом темно-сірі опідзолені ґрунти легко - та середньосуглинкові; в орному шарі вони містять біля 2,6-2,8% гумусу; сольове рН в середньому дорівнює 5.5; гідролітична кислотність сягає 4,5 мг-екв. на 100 г ґрунту; вміст рухомих форм фосфору і калію. Відповідно. дорівнює 7,0 і 7,3 мг на 100 г ґрунту.
Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумусовані. За гранулометричним складом вони пилувато-легкосуглинкові, але трапляються важкосуглинкові відміни. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 3,4–3,9%; реакція ґрунтового розчину слабокисла; гідролітична кислотність у середньому дорівнює 3,7 мг-екв. на 100 г ґрунту; ступінь насичення основами – у межах 75-85%; вміст рухомих форм фосфору і калію вищий, ніж у темно-сірих ґрунтах (відповідно 7,3 і 8,6 мг на 100 г ґрунту).
Сірі і світло-сірі опідзолені ґрунти поширені у західній та східній частинах району на підвищених вузькохвилястих плато та крутих схилах горбів, тому часто зазнають ерозії. Вони займають біля 17% площі ґрунтового покриву району. Порівняно із темно-сірими ґрунтами, характеризуються нижчими показниками родючості. За даними гранулометричного складу, світло-сірі ґрунти є пилувато-легкосуглинковими, але трапляються і середньо- та важкосуглинкові відміни. Світло-сірі ґрунти бідні на гумус, у верхньому горизонті його вміст становить 1,5-1,9 % (для сірих – до 2,0%); ґрунти характеризуються високою кислотністю – рН сольове знаходиться у межах від 4,2 до 5,0 од.); ступінь насичення основами – 40-60% (для сірих – до 80%); гідролітична кислотність в середньому сягає 3,1 мг-екв. на 100 г ґрунту; вміст рухомого фосфору і калію становить, відповідно, 4,8 і 5,0 мг на 100 г ґрунту [Географічна енциклопедія України. В 3-х т. /Редкол.:…О.М.Маринич (відп.ред.) та ін. – Київ: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1993. – Т.3: П-Я.].
Дерново-підзолисті ґрунти (14% ґрунтового покриву) сформувалися у північній і північно-західній частині району на давньоалювіальних і флювіогляціальних відкладах переважно у долині р. Верещиці (лівобережна частина - від північної межі району до В.Любеня). За гранулометричним складом, вони переважно суглинкові, супіщані та піщані; характеризуються низьким вмістом гумусу (1-2%); рН сольове – 4.4 – 5,1; гідролітична кислотність – 2,4- 5,8 мг-екв. на 100 г ґрунту; ступінь насичення основами – 57- 65%; рухомі форми фосфору і калію відповідно дорівнюють 0,8-4,6 та 5,5-6,1 мг на 100 г ґрунту.
До групи гідроморфних ґрунтів (вони займають 10% ґрунтів району), які сформувалися на алювіальних і делювіальних відкладах в умовах достатнього зволоження і високого рівня ґрунтових вод, на території Городоччини відносяться лучні, лучно-чорноземні, лучно-болотні, торфово-болотні відміни та низинні торфовища. Найбільші площі лучних ґрунтів приурочені до Верхньодністровської алювіальної рівнини (південна частина району), тоді як торфово-болотні ґрунти та торфовища низинні локалізовані вздовж долини р. Верещиця (від північної межі району – нижче Городка, В.Любінь) та біля с. Суховоля (на межі з Білогоро-Мальчицькою долиною). Лучно-болотні ґрунти характеризуються високою потенційною родючістю, у верхньому горизонті вони містять до 3-4% гумусу; реакція ґрунтового покриву слабокисла; гідролітична кислотність невисока. У долині р. Верещиця в карстових западинах зустрічаються болота.
Торфовища Городоччини характеризуються слабкокислою та нейтральною реакцією, трапляються карбонатні торфи. Найбільші торфовища локалізовані у межах курорту Великий Любінь, біля 2/3 площі курорту (30 га) вкрито товстим шаром торфу потужністю до 3 м. Умови утворення торфової грязі, що містить сірководень, навіть у безпосередній близькості від курорту, особливо сприятливі. На захід від курорту, серед заболочених заплав Верещиці на значній площі виявлено товстий шар торфу. тут на поверхню виходять кілька сірководневих джерел, які просочують своєю водою товщу торфового покриву. Запаси грязі є значними [Андрейко І.М. Природа Городоччини. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2002]. Площі кислих ґрунтів займають 31,7% ґрунтового покриву району (Мшана, Повітне, Цунів). Серед них 21,1% - це слабокислі відміни; 9,4% - середньокислі і 1,2% - сильнокислі відміни переважно дерново-підзолистих ґрунтів.

2. Води і водні ресурси

Загальна площа поверхневих вод на території Городоцького району дорівнює 2700,4436 га (3,72% площі району).Це один із найвищих показників у Львівській області. У розрізі сільських рад району найвищі показники щодо площ поверхневих вод мають Бучалівська, Галичанівська та Новосільська (відповідно 20,2; 26,4 та 12,5%). Загальна густота річкової сітки району в середньому дорівнює 0, 65 км/км2 (у басейні Дністра на території Львівщини цей показник знаходиться у межах від 0,7 до 1,5 км/км2. В Україні – 0,25 км/км2).

Усі річки є постійними водотоками, тоді як окремі струмки наповнюються лише під час повноводних років. Внаслідок меліоративних робіт та вирубки лісів деякі ріки на території району трансформувалися до струмків (колишні р. Лукач у с. Тулиголови, р. Благ у с. Переможне, р. Гашиш у с. Грімно). Річкові долини досить широкі, днища плоскі, а схили характеризуються слабким нахилом. Середній похил річок у межах Городоччини становить 187 см/км (від 37 см/км для р. Верещиця до 500 см/км для р. Гноєнець). Швидкість більшості річок не перевищує 0,5 м/с, але під час повноводдя – може зростати до 1 м/с. Найбільші витрати і рівні води спостерігаються переважно під час повеней, паводків і меженей, Від загального річкового стоку, поверхневий становить біля 2/3, тоді як підземний – 1/3. Найбільший стік спостерігається весною.
Фактори клімату і підстилаючої поверхні визначають змішаний характер живлення рік району (дощовими, талими і ґрунтовими водами). Частка дощового живлення складає 40-50%; снігового – 30-37%; ґрунтового – 10-13%.
Водні ресурси Городоччини є значними: основна частина району відноситься до зони достатньої водності, а придністровська частина – до зони підвищеної водності. Водозабезпечення мешканців досить висока: кількість води місцевого поверхневого стоку на 1 людину знаходиться у межах від 2 до 3 тис.м3/рік (на Львівщині – 1,8 тис. м3/рік). Доповнюють гідрографічну сітку району численні канали, одні з яких замінили старі русла невеликих струмків, а інші – були створені під час осушення земель. Основна частина каналів знаходиться у долинах р. Верещиця і р. Дністер, найдовший з каналів – магістральний канал № 2 довжиною 9 км. [Андрейко І.М. Природа Городоччини. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2002].
На території Городоччини відсутні великі природні озера, невеликі за площею озера діаметром від 5 до 100 м зустрічаються у районах поширення карстових лійкоподібних порожнин (озеро Западня біля Чулович, озера Синє і Чорне біля М.Любеня). Незначне поширення мають озера-стариці у заплавах Верещиці та її приток. Вони мають видовжену форму і зустрічаються біля Комарно, Катеринич, Якимчиць та інших населених пунктів.
Найчисленнішою групою водойм на території району є маленькі рукотворні озера – копанки, які локалізовані майже біля кожного населеного пункту або у їх межах. За розмірами вони бувають до 50 арів і більше. Їх локалізація приурочена до місць добування піску, глини, вапняків, старих торфорозробок та прокладання дорожніх магістралей. Прикладами цієї групи озер є Старий Вир, Новий Вир і Кругле біля Нового Села; озеро Вир біля Чулович; три озера у с. Лівчиці, На місцях старих торфорозробок озера виникли біля Комарного, В.Любеня, Якимчиць, Бірче та інших населених пунктів.
Великі площі у районі займають ставки різної величини і призначення, їх кількість перевищує сотню, а площа сягає 1600 га (2,2% від площі району). Насамперед, це ставки ВАТ “Львівський обласний рибокомбінат” та Українського науково-дослідного інституту рибного господарства загальною площею водного дзеркала 1314,2 га, локалізовані у долині р. Верещиця. За своїм розташуванням вони об’єднані у 8 груп: Дроздовицький (363 га), Городоцький (100 га), Черлянський (85 га), Великолюбінський (250 га), Катериницький (209 га), Остроріг (104 га) та Новосільсько-Підзвіриницький (37,5 га). Більшість з них складається з груп ставків, розділених греблями (зокрема, Катериницький став об’єднує групу ставків Волиця, Горішній, Горбуля, Катериничі, Завада, Пісок, Пасовисько та інших).
Став Великолюбінський, який об’єднує чотири великих нагульних ставів і 30 малих дослідних, є дослідною базою Українського науково-дослідного інституту рибного господарства.
Друга група ставків району – це 59 ставків загальною площею 253,1 га, які були створені селянськими спілками і меліоративними організаціями з метою використання вод малих річок, потоків і струмків у багатьох населених пунктах району (Добряни, Завидовичі, Зашковичі, Мильчиці, Лісновичі, Переможне, Родатичі, Тулиголови). Серед них 26 ставків використовувалися для водопостачання, 15 – для комплексного використання, 11 – для розведення риби, 7 – для захисту ґрунтів від ерозії, За локалізацією, ці ставки переважно знаходяться у долинах річок і струмків (42) та балках (17). У минулому великі за площею болотні і заболочені масиви були у долині р. Дністер, Верещиці, Струги.
Крупномасштабна меліорація у другій половині минулого сторіччя призвела до осушення 51,4% усіх с/г земель району (25652 га). З огляду на це, останці боліт залишилися у річкових заплавах Верещиці, в лісових масивах, у понижених ділянках вододілів і у карстових западинах (район сіл Мшана, Суховоля, В.Любінь).
У надрах Городоцького району виявлені прісні, мінералізовані та мінеральні води. Поширення яких та хімічний склад тісно пов’язані з геологічною будовою території та геохімічною ситуацією. Згідно із схемою гідрогеологічного районування західних областей України [Гідрогеологічне районування західних областей України // Підземні води західних областей України. – К.:Наук.думка. 1968], територія Городоцького району приурочена до району I-Б-2 гідрологічної зони I-Б та району II-A-1 гідрологічної зони II-A. У районі I-Б-2 водоносні горизонти приурочені до відкладів середньої і верхньої юри, верхньої крейди і неогену. Мінералізація підземних вод тут знаходиться у межах від 0,3 до 2 г/л, проте у зоні примикання Львівської крейдової западини до Передкарпатського прогину вона підвищується до 14 г/л. Район II-A-1 характеризується поширенням сірководневих мінеральних вод, які формуються внаслідок вилуговування гіпсоносних порід третинного віку і біохімічного перетворення розчинених сульфатів кальцію в присутності вуглеводнів. Львівщина займає одне з перших місць в Україні за запасами підземних вод питного призначення (75% забору води у області припадає на підземні води).
У Городоцькому районі підземні води відіграють підпорядковану роль у водопостачанні населення – відсоток їх використання у загальному водоспоживанні становить лише 14%. Це один із найнижчих показників у області: у сусідніх районах (Миколаївському, Мостиському, Пустомитівському. Самбірському та Яворівському) цей відсоток відповідно становить 75; 52; 99; 89 і 41% [Квасниця І.Ю., Глічов І.О., Федик І.І. Історико-природничі нариси з краєзнавства: Львівська область. – Львів:Укрсервіс – ТОВ, 1994].
На окраїні Західноєвропейської платформи у межах Львівсько-Люблінської крейдової западини (північно-східна частина Городоцького району) розвинуті відклади верхньої крейди, водоносність яких пов’язана із семанськими, туронськими, сенонськими пісковиками та вапняками і мергелями [Недбайло П.П. Гідрогеологічні умови Волино-Подільської окраїни Руської платформи // Підземні води західних областей України. – К.:Наук. думка. 1968].
Сенонський горизонт (до глибини 200 м) характеризується високою водозабезпеченістю (864–1296 м3/добу), а вода використовується для водозабезпечення нас. пунктів. Тут також поширені відклади неогену, де водоносні горизонти приурочені до літотамнієвих вапняків і пісковиків нижнього тортону, ратнинських вапняків верхнього тортону і малопотужних прошарків пісковиків серед сарматських глин.
Водоносний горизонт у літотамнієвих вапняках відкривається на глибині 30-50 м, води цього горизонту мають мінералізацію від 0,6 до 1,5 г/л і використовуються для водопостачання (район Дроздович, с. Черляни). Четвертинний водоносний комплекс на території району приурочений до алювіальних відкладів, флювіогляціальних пісків та лесовидних суглинків. Найбільш багатими на підземні води у четвертинній товщі Передкарпаття є водоносні горизонти, приурочені до алювіальних відкладів річкових долин. Дебіт свердловин у середньому змінюється від 3–6 до 8-12 м3/год, на цих горизонтах базується водопостачання населених пунктів. Так, у Комарно була досліджена свердловина з глибиною водоносного горизонту 19 м. Потужність цього горизонту становила понад 2 м, статичний рівень – 5,6 м, дебіт свердловини – 2,0 м3/год, водоносною породою виступав щебінь [Штогрин О.Д. Підземні води четвертинних відкладів Передкарпаття. – К.: Вид-во АН УРСР, 1963]. Дебіти свердловин, закладених у басейні р. Вишня (флювіогляціальні піски) є малодебітними і становлять 0,5 – 1,0 м3/год., а іноді й менше. Загальна мінералізація води знаходиться у межах 0,4 – 1,8 г/л.
Південна частина Городоцького району (колишній Комарнівський район) відноситься до найменш забезпечених підземними водами частин Львівської області. Сірі тортонські глини тут мають товщину сотень метрів, зверху їх перекривають четвертинні слабоводопроникні суглинки з прошарками мулу, що іноді переходить у пливун. Серед цієї товщі зустрічаються незначної потужності лінзи флювіогляціальних пісків з галькою та валунами, де водоносні горизонти розвинуті. Загалом, водоносні горизонти на території району залягають на глибинах від 0,5 м у заплавах рік до 20 м і більше на межиріччях. Прісні води відносяться до гідрокарбонатно-кальцієвого, гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієвого типу [Штогрин О.Д. Підземні води четвертинних відкладів Передкарпаття. – К.: Вид-во АН УРСР, 1963]. У районі Комарного виділено ареал поширення хлоридно-гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого типу прісних і слабомінералізованих вод.. Гідрокарбонатно-кальцієвий тип прісних вод переважає на території району і залягає на глибині 1 – 6 м від денної поверхні. Ці води майже цілковито позбавлені легкорозчинних солей хлоридів і сульфатів натрію, їх загальна мінералізація змінюється у межах від 0 до 0,5 г/л. хоча відмічено зростання показників мінералізації у басейні р. Вишня. Води гідрокарбонатно-кальцієвого типу переважно м’які, місцями переходять у помірно тверді. Глибина криниць – до 4 м. Загалом, води цього типу приурочені до алювіальних відкладів річкових долин, прісні, не забруднені органічними домішками. Гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієвий тип вод на території району приурочений до його південної частини. Вони приурочені до галькових відкладів річних долин. Загальна мінералізація вод – від 1 до 2 г/л. вони відносяться до м’яких і помірно твердих. За градацією водозбагачення порід Передкарпаття (у м3/год) територія району знаходиться у 1 групі (ділянки з водозбагаченістю порід 0.1 – 1,9 м3/год. приурочені до лесовидних суглинків) та 2 групі (ділянки з водозбагаченістю порід 1,0 – 2,0 м3/год. приурочені до алювіальних відкладів).
Основним джерелом водопостачання сільського населення є підземні води першого від поверхні водоносного горизонту, який є недостатньо захищеним від проникання забруднень, перш за все, сполук азоту (утримування худоби) та інших сполук органічного і неорганічного походження (використання органічних і мінеральних добрив, пестицидів тощо).
Для потреб промисловості на території району є поверхневі і підземні водозабори (спецводокористування). За інформацією Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, станом на 2003 р. кількість водозаборів на території Городоцького району становила 22, із них лише один є підземний - водозабір “Будзень” (Керницька ділянка), який використовується передовсім для водопостачання м. Львова і населених пунктів вздовж траси водогону Будзень – II. Цю кількість водозаборів експлуатували 22 водокористувачі.
За інформацією Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об’єднання, забір прісної води з природних водних об’єктів у Городоцькому районі протягом 2003 р. становив 16,69 млн.м3, з поверхневих джерел було забрано біля 86% об’єму забору, з підземних – 14%. Підземні водозабори на території району відсутні, тому Городок і Великий Любінь використовують підземні води водозабору “Будзень”, який “іде” на водозабезпечення Львова. Порівняно із сусідніми районами, Городоцький район характеризується дуже високими показниками забору прісної води, що пов’язане із веденням рибного господарства, а також низьким відсотком забору підземних вод, які набагато краще захищені, ніж поверхневі води (Табл. 73).
Основні водозабори поверхневих вод – це р. Верещиця (ВАТ “Львівський обласний рибокомбінат), Вишенька (Вишнянський технікум), стави, меліоративний канал, зимувальні ставки, підземних – окрім вже згадуваного водогону “Будзень”, це каптаж і свердловини (спецводокористування спиртзаводу у Великому Любіні). Забір води протягом року характеризується найвищими показниками у лютому, березні і квітні, що зумовлене специфікою ведення рибного господарства. Така особливість динаміки водозабору в районі є характерною також для Миколаївського і Яворівського районів і пов’язана з діяльністю підприємств гірничої хімії (Табл. 74). Структура використання прісної води у Городоцькому та сусідніх районах розміщена у Табл. 75.
Основну частину води у районі (45%) використовується на виробничі потреби (ставки і промислові підприємства), 12,4% - на с/г водопостачання, біля 5% - на господарські потреби; втрати при транспортуванні становлять біля 2%. Порівняно із сусідніми районами, за об’ємами вод, які використовуються на виробничі потреби, Городоцький район займає перше місце (Табл. 75).
До лікувальних мінеральних вод належать природні підземні води з мінералізацією вище 8 г/л для всіх хімічних груп і вище 15 г/л – для гідрокарбонатних і хлоридно-гідрокарбонатних вод. а також води нижчої мінералізації при вмісті біологічних активних мікроелементів на рівні галузевого стандарту України “Води мінеральні лікувальні”.
Таким вимогам відповідає лише одне родовище лікувальних вод, що розташоване на території Городоцького району Львівської області – родовище сульфідних (сірководневих) вод бальнеологічного курорту Великий Любінь. Його походження пов’язане із наявністю на цій території горизонту ратнинських вапняків, де дебіти свердловин характеризуються значною водозабезпеченістю на рівні 864-1036 м3/добу. Цей горизонт прикривається водонепроникними сарматськими глинами, внаслідок чого тут розвинуті сірководневі сульфатні води з вмістом сірководню до 200 мг/л. У зоні зчленування Руської платформи з Передкарпатським прогином власне і локалізований курорт Великий Любінь [Амеліна Л.М. Гідромінеральні ресурси курорту Любінь-Великий // Курорти західних областей України / За ред. проф. Т.Т.Глухенького. – К.: Держ. медичне видавництво УРСР, 1959; Гаврилов П.С., Соловей М.П. Короткий історичний нарис, географічне положення, лікувальні фактори // Курорти західних областей України / За ред. проф. Т.Т.Глухенького. – К.: Держ. медичне видавництво УРСР, 1959]. На території курорту є чотири сірководневих джерела (за хімічним складом води їх можна віднести до типу сірководневих сульфатно-гідрокарбонатно-кальцієвих) і кілька свердловин з сірководневою водою. За класифікацією В.А.Александрова, води курорту належать до IV класу мінеральних вод. Джерело № 1 є основним, що постачає сірководневою водою процедурні ванни. Дебіт води джерела дорівнює 50-60 тис. літрів за добу. Вміст сірководню становить понад 90 мг/л, у придонній частині – до 122 мг/л, поверхневі шари за рахунок випаровування сірководню містять до 50 мг/л. Мінеральна вода знаходиться на гідродинамічному рівні 0,1 – 0,3 м від поверхні землі. Хімічна формула води (за М. Г. Курловим)*:
H2S0,077 M2,2 SO412 HCO322/Ca87

*Чисельник – вміст кислотних радикалів; у знаменнику – вміст основних радикалів у порядку зменшення їх концентрацій у процент-еквівалентах. Зліва від дробу пишеться сума твердих складових частин у вигляді букви М з цифрою, що показує загальну мінералізацію на 1 л води і хімічний склад спонтанних газів.Джерело № 2 має дебіт 288 тис. літрів на добу. Вміст загального сірководню – 80 мг/л. Хімічна формула води:

H2S0,065 M2,3 SO474 HCO320/Ca86

Джерело № 3 за хімічним складом води значно відрізняється від інших. Кількість загального сірководню тут становить 75 мг/л. З інших мінеральних інгредієнтів можна відзначити велику кількість вуглекислого кальцію, сірчанокислої магнезії та вуглекислоти. Хімічна формула води:

H2S0,056 M2,4 SO474 HCO321/Ca84

Джерело № 4 має вміст сірководню від 0,65 до 0,85 мг/л. Хімічна формула води:

H2S0,065 M2,2 SO470 HCO324/Ca80

Вміст загального сірководню в інших джерелах і свердловинах становить від 65 до 115 мг/л. Тепер вони ще не використовуються. За своїми якостями води курорту Любінь Великий близькі до вод таких відомих курортів України як Немирів і Шкло на Львівщині та Черче на Івано-Франківщині. Джерел мінеральних питних та термальних вод, які були б занесені до державного стандарту України «Води мінеральні питні», на території Городоччини не виявлено, хоча ще у 60-х роках минулого століття внаслідок глибокої газової розвідки на цій території у верхньотортонських відкладах поблизу Комарного виявлені значні ресурси йодистих., йодно-бромних і бромних мінеральних вод. Їх мінералізація змінюється від 2 до 12 г/л, а вміст йоду і брому коливається відповідно від 15,2 до 16,2 мг/л та від 34 до 58,5 мг/л.

3. Мінерально-сировинні ресурси

З огляду на тектонічну прив’язку Городоцького району до стику Західноєвропейської платформи і Передкарпатського крайового прогину, тут локалізовані нерудні корисні копалини [Доленко Г.Н. Закономірності поширення нафтових і газових родовищ Східних Карпат та умови їх утворення // Питання розвитку продуктивних сил Львівського і Станіславського економічних адміністративних районів. – Вип.1.- К.: Вид-во АН УРСР, 1960; Крушель Л.Є., Шестопалова І.М. Використання глин західних областей УРСР // Питання розвитку продуктивних сил Львівського і Станіславського економічних адміністративних районів. – Вип.1.- К.: Вид-во АН УРСР, 1960]. До групи паливно-енергетичних ресурсів відноситься газ та торф. Родовище газу локалізоване у межах Городоцького (Комарно, Тулиголови, Переможне) та Самбірського районів і приурочене до тріщинуватих юрських відкладів та гельветських пісковиків на глибинах 1300-1500 м.. Наприкінці 1994 р. запаси газу становили біля 3 млрд.м3 (менше 9% від початкових запасів, інтенсивна експлуатація яких розпочалася у 50-х роках минулого століття).

Зараз на території родовища у межах району діють 8 свердловин в околицях Комарно і Тулоголови, а 15 інших тампоновано через виснаження запасів газу. Геологічною розвідкою поблизу сіл Залужани та Угри у 90-х роках XX ст. виявлено лінзовидні поклади природного газу, запаси яких оцінюються у декілька сотень млн. м3 [Андрейко І.М. Природа Городоччини. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2002]. Поклади торфу виявлено у заплавах рік Дністер та Верещиця поблизу Великого Любеня, Годвишні, Мостів, Дубаневичів. Зараз вони практично не розробляються. До групи будівельних матеріалів, що добуваються чи локалізовані на території району, відносяться вапняки, піски, глини. Поклади вапняків зустрічаються поблизу сіл М. Любінь, Керниця, Березець, Клецко, Дроздовичі, смт В.Любінь, м. Городок. Найбільшим є вапняковий кар’єр у с. М. Любінь, де щороку добувають біля 500 тис.т вапняку. Поклади керамічних глин зосереджені поблизу Городка (Городоцьке родовище жовтобурих і сірозелених глин, які приурочені до озерно-алювіальних відкладів четвертинного віку), Тучап, Вишні. Біля сіл Вовчухи, Угри, Березець, Клецко, Мільчиці, Повітне, Зелений Гай, Тулиголови, Переможне і Городка зосереджені поклади цегельних глин, а будівельних пісків – біля сіл Заверещиця, Родатичі, Якимичі та інших [Адаменко Я,. Гродецька Г., Горбунова Л., Долгополий В., Зайнулліна Л. Літосфера // Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. – К.:Манускрипт, 1996]. До групи нерудних корисних копалин також відноситься сірка, поклади якої виявлено на території с. Грімне. З огляду на низькі запаси, родовище не експлуатується. Бальнеологічні ресурси (мінеральні води, торф’яні грязі) локалізовані біля В.Любеня, М.Любеня та Бірче.

4. Рослинні ресурси

За біологічним різноманіттям Львівська область вважається однією з найбагатших в Україні. Флора області налічує понад 2000 видів судинних рослин, що складає майже половину видового складу флори України. Мохоподібних у флорі регіону – до 400 видів. У рівнинній частині області за даними А. Т. Зеленчука росте понад 1800 видів судинних рослин [Кагало О.О. Рослинний світ Львівської області // Рідна природа. – 2003].

Для Городоцького району окремого зведення щодо флори не існує. До початку антропогенного освоєння, сучасна територія Городоцького району майже цілковито знаходилася під лісовим покривом. Проте, зараз під лісом знаходиться лише 12,9% площі району і він відноситься до одного із найбільш трансформованих районів Львівської області. Ще гірша ситуація мала місце із природними лучними і болотними угрупованнями, які, станом на сьогодні з огляду на масштабні меліоративні роботи у минулому, збереглися на незначній території, так, за даними Львівського обласного управління земельних ресурсів, станом на 2004 р заболочені землі. займали 209.23 га або 0,3% території району.
За геоботанічним районуванням України, більша частина Городоцького району знаходиться у межах Щирецького району дубових лісів Кременецько-Хотинського геоботанічного округу букових та дубово-букових лісів Західноукраїнської підпровінції Східноєвропейсько провінції Європейської широколистяної області. Південно-західна частина району (долина р. Вишні) знаходиться у Яворівському геоботанічному районі дубово-соснових, дубових та вільхових лісів Яворівсько-Жешувського геоботанічного округу дубово-соснових, дубових, вільхових та букових лісів Балтійської підпровінції Центрально-Європейської провінції Європейської широколистяної області [Геоботанічне районування Української РСР. – Київ: Наукова думка, 1977].
Біопродуктивність земельних угідь на території району, визначена за гідротермічним потенціалом продуктивності фітомаси становить 7,5 (висока; Барановський, Шишченко, 2002р).
Лісова рослинність
Дубові ліси на території району зосереджені переважно у його східній частині та пов’язані із згладженими елементами рівнинного рельєфу. Дубові ліси займають широкі погано дреновані рівні ділянки плато й похилі схили з сірими опідзоленими ґрунтами. Вони представлені 3 асоціаціями дубових лісів: трясучковидноосокового, маренкового та квасеницевого. Більш розсічені краще дреновані ділянки плато займають дубово-грабові ліси – волосистоосокові та яглицеві.
Біля підніжжя горбів, ділянки з дерново-підзолистими ґрунтами займають дубово-соснові ліси квасеницеві, які зосереджені на півдні та заході району, наприклад, в урочищі Кошарки південніше від с. Підзвіринець (Шишова Є.І. Лукова рослинність району міста Львова і методи її поліпшення // Наук.записки Львів.ун-ту. Сер.біол. – 1952. – XX, вип. 6.; Шишова Є.І. Лісові асоціації району міста Львова і умови їх відновлення // Наук.записки Львів.ун-ту. Сер.біол. – 1954. – XXVI, вип. 7.).
У деревостанах звичайнодубових лісів, які поширені у східній частині району (поблизу нас. пунктів М. Любінь, Чуловичі, Бірче), панує дуб звичайний. Інші породи зустрічаються поодинокими екземплярами. Це – граб звичайний, клен гостролистий, явір, липа серцелиста, липа штроколиста. Зімкненість крон – до 0,9, тому чагарниковий і трав’яний яруси розвинуті слабо і бідні за видовим складом. Переважають тінелюбні види. Якщо наявний чагарниковий ярус, то зустрічаються вовче лико, ліщина звичайна, глід одноматочковий, гордовина, клокичка периста та інші.
Домінуючими видами у трав’яному ярусі виступають: осока волосиста, квасениця звичайна. Найбільші масиви дубових лісів зосереджені біля с. Малий Любінь (урочища Любінь Малий, Повітненський ліс, Хорове поле) Звичайно дубово-грабові ліси зустрічаються фрагментарно у південній частині району (поблизу сіл Тершаків, Поляна, Грабино, Піддолини). Вони утворюють або одноярусні, або двоярусні деревостани. У першому ярусі домінують бук, дуб звичайний, а також, у домішках, ясен, клен гостролистий, явір, липа серцелиста та дуб скельний. Другий ярус є там, де значну участь в утворенні деревостанів бере граб. У слаборозвиненому підліску переважає ліщина звичайна, гордовина, свидина біла, бузина чорна та червона, глід одноматочковий.
Трав’яний покрив несуцільний і поширений лише на галявинах та на узліссях. Основу його становлять осока волосиста, маренка пахуча, зеленчук жовтий, щитник чоловічий, безщитник жіночий, підлісник європейський, шавлія клейка, чина весняна, грястиця збірна, медунка лікарська, підмаренник м’який, яглиця звичайна, веснівка дволиста, копитняк європейський, зірочник гайовий, барвінок малий та інші види. На заході району, біля сіл Зелений Гай, Побережне, Путятичі, Милятин, Бар і Родатичі зустрічаються дубово-соснові ліси, які приурочені до дерново-підзолистих ґрунтів.
Лучна рослинність
Лучна рослинність на території району займає біля 18% і збереглася у заплавах рік Верещиця, Щирка, Вишня та інших. Частину площі займають суходільні та низинні луки та післялісові луки, на яких зараз сіножаті і пасовища. На найвищих ділянках річкових заплав поширені тонкомітлицеві луки, які займають найсухіші ділянки з низьким рівнем ґрунтових вод. Флора складається із 40-45 видів, травостій різнотравно-злаковий. Добре зволожені ділянки рельєфу займають дернистощучникові луки. Травостої цих лук - осоково-злакові із значною участю кислих трав. У складі флори нараховується 40-45 видів. Пануючими видами виступають щучник дернистий, мітлиця собача, тонконіг болотний, ситник членистий, осока просовидна, осока лисяча. Лучнокострицевi луки пов’язані із більш вологими місцезростаннями, ніж тонкомітлицеві луки. Їх травостій дрібнозлаковий. Це – найбагатші у флористичному відношенні лучні угрупованні, їх флора налічує 55-65 видів. Едифікатором таких лук є костриця лучна, субдомінантами – тонконіг лучний, конюшина лучна). Окрім заплавних лук, окремими фрагментами на міжрічкових просторах зустрічаються суходільні луки, флора яких, порівняно із заплавними луками, є значно біднішою [Природа Львівської області / За ред. проф.К.І.Геренчука. – Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1972].
Водно-болотна рослинність
Болотна рослинність на території району зосереджена у стариці річки Верещиця, в долині р. Ставчанка та інших. Вона займає дуже незначну площу, хоча болотні угруповання відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні річкового стоку і регуляції водного режиму територій. У районі зустрічаються евтрофні болота з багатою рослинністю, серед якої переважають очерет звичайний, рогози широколистий і вузьколистий, лепешняк великий. Також зустрічаються мезотрофні осокові та пухівкові болота. У районі с. Мшана та с. М.Любінь трапляються низинні болота з високотравним рослинним покривом. На окремих ділянках низинних боліт, де спостерігається застій вод, формується мезотрофна рослинність. Зрідка трапляються вільхові болота [Андрейко І.М. Природа Городоччини. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2002].
Польова рослинність
Серед польової рослинності району можна виділити культурні рослини (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, картопля, цукровий і кормовий буряки, капуста, цибуля, огірки, помідори, гарбузи, кабачки, морква та інші), а також супутні рослини – бур’яни (осот жовтий, грицики звичайні, молочай польовий, молочай садовий, хрін суповидний, щавель кінський, пирій повзучий, будяк кучерявий, лобода біла, зірочник середній, ромашка непахуча).
Лікарська сировина
До рослинних ресурсів також відносяться 19 видів рослин, що є лікарською сировиною, яка збирається на території району у різних кількостях. До цих рослин відносяться бузина чорна, шипшина собача, малина, горобина звичайна, барвінок малий, конвалія, щитник чоловічий, звіробій звичайний орляк звичайний, купина лікарська, кульбаба лікарська, полин гіркий, полин звичайний, подорожник великий подорожник середній, кмин звичайний, деревій звичайний, хвощ польовий, грицики звичайні..

5. Тваринний світ

До складу фауни хребетних Львівської області в її сучасних адміністративних межах належать 340 видів, зокрема: риб – 47, земноводних – 15, плазунів – 8, гніздових птахів – 199, ссавців – 71 [Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1973]. Для Городоцького району окремого зведення щодо чисельності видів хребетних немає.

За зоогеографічним районуванням України, Городоцький район знаходиться у межах Подільського (верхньодністровсько-бузька зоогеографічна ділянка) та Українсько-Карпатського зоогеографічних районів які, відповідно, є складовими частинами європейської лісостепової та бореально-лісової зон.
Для території району характерні такі специфічні види хребетних: кумка червоночерева, горлиця кільчаста, мартин звичайний, крячок чорний, крячок річковий, лебідь-шипун, норець сірощокий, норець малий, чернь червоноголова, лунь болотний, бджолоїдка звичайна, дятел сірійський, кобилочка річкова, очеретянка велика, дрізд кам’яний, соловейко західний, підковоніс малий, нічниця довговуха, тхір чорний, ховрах сірий і звичайний, полівка економка, полівка сіра, полівка руда, білка, куниця кам’яна, кролик дикий, кутора, куниця лісова, норка, горностай, ласка, ондатра, свиня дика. Серед земноводних на території району зустрічаються жаба озерна і ставкова, тритони звичайний і гребенистий; плазунів – вужа звичайного, дуже рідко трапляються вуж водяний і черепаха болотна.
На заболочених луках у долинах Дністра, Верещиці та інших рік зустрічаються види хребетних, які формують водно-болотний комплекс фауни. За даними К. Татаринова (1972), для рік на території Городоччини були характерні такі види риб як підуст, рибець, марена, вирозуб, краснопірка, золотий карась, лин, короп. Хижі риби були представлені щукою, окунем і білизною. Проте, запаси риби істотно зменшилися внаслідок випрямлення русел рік, меліоративних робіт, забруднення. У першу чергу це стосується чисельності щуки, лина, краснопірки, йоржа, бичка, в’юна, сома, ляща, марени, головня, плітки, верховодки [Андрейко І.М. Природа Городоччини. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2002].
За даними ВАТ “Львівський обласний виробничий рибокомбінат”, який на території Городоцького району має 2 філії (рибгосп Городок з дільницями Городок і Дроздовичі та радгосп Комарно з дільницями Катериничі та Центральна), основними видами риб, що зараз культивуються у ставках, є коропи дзеркальний і лускатий, карась срібний, сазан і інтродукований з Одеської області товстолобик.
Найбагатшим за видовим складом є літній аспект фауни, найбіднішим - зимовий. Видовий склад іхтіофауни залишається сталим увесь рік. Серед теріфауни (ссавці) Городоччини вирізняються дрібні і середні за розмірами ссавці, передовсім, це – полівка звичайна, польова та хатня миші, заєць-русак, кріт, лисиця звичайна, лісова полівка, тхір лісовий, горностай середньоросійський, ласка південна, водяна полівка та ондатра. В населених пунктах часто зустрічаються пацюк сірий та миша хатня. Населення розводить нутрій, норок, фредок, песців, ондатр. Вовки на території Городоцького району трапляються рідко і є мігрантами з інших районів області. До фауністичних ресурсів району також належать представники мисливської фауни, які на Городоччині репрезентують кабан, лисиця, заєць-русак, ондатра, вовк білка, борсук, куниця, тхір, а також фазан, сіра куріпка, гуси, качки, лебеді, лиски, кулики і голуби (Табл. 76).
Власниками мисливських угідь, які у межах району займають площу 46 тис.га, є Городоцька р/р УТМР (31,9 тис.га); ТМР “Дністер” (8,4 тис.га) та ВАТ “Львівський обласний виробничий рибокомбінат” (5,7 тис.га). Згідно річного звіту ДЛГО “Львівліс”, кількість добутої за 2003 р. дичини становила (в особинах): кабан –2; заєць-русак – 343; ондатра – 56; лисиця – 64; вовк – 6; куниця – 5; голуби – 44; гуси – 2; качки – 583і лиски – 209.. Найбільша кількість відстріляної дичини припадає на Городоцьку р/р УТМР (Табл. 77).

6. Ліси, зелені зони

У Городоцькому районі лісистість території становить 12,7% (для порівняння: у сусідніх районах - Миолаївському, Мостиському, Пустомитівському, Самбірському та Яворівському цей показник, відповідно, дорівнює 27,8; 19,8; 17,4; 12,9 і 33,7). Причиною такого низького рівня лісистості є високий ступінь аграрного освоєння Городоччини.

Загальна площа лісів і лісових земель у районі становить 9368,2 га, з цієї поверхні вкриті лісовою рослинністю землі займають понад 98%. Серед сільських рад Городоцького району найвищим відсотком лісистості вирізняється Татаринівська сільська рада (майже 62%), високими показниками (понад 30%) характеризуються Бартатівська, Вишнянська, Родатицька сільські ради, а найнижчим (менше 1%) - Бучалівська, Грімненська, Долинянська, Завидовицька, Коропузька, Переможненська, Тулиголовська та Шоломничівська сільські ради (Табл. 78).
Власниками лісів є державне лісогосподарське об’єднання “Львівліс” та Львівське державне лісогосподарське об’єднання “Галсільліс” (колишні колгоспні ліси). Державні ліси займають майже 94% площі лісового фонду району і підпорядковані Лапаївському лісництву Львівського ДЛГ (частково - це ліси зеленої зони міста Львова) – 2300 га; Комарнівському лісництву Самбірського ДЛГ (3252 га); Рудківському лісництву Самбірського ДЛГ (1370 га) та Яворівському лісництву Рава-Руського ДЛГ (1237 га).
Серед порід дерев на північному заході району переважає сосна (40% площі лісів) та дуб (35%) – на сході та півдні. Окрім цього, у складі мішаних деревостанів зустрічаються вільха, осика, ялина, береза та ясен. У 1985 р. в Комарнівському лісництві створено базовий лісорозсадник площею 23,3 га, у якому вирощуються сіянці понад 20 порід дерев (дуб, сосна, смерека, липа, береза та ін.).
Окрім лісогосподарської діяльності та догляду за лісами, держлісгоспи займаються заготівлею березового соку, лікарських рослин, бджільництвом, вирощуванням риби, заготівлею грибів, ягід, промисловим і спортивним мисливством [Гафтанюк К.Т. Історія лісового господарства Львівщини. – Львів: Бібльос, 2001]. Зелена зона міста Городок займає площу 56 га (2,15% площі міста) і сформована за рахунок міського парку відпочинку на пл. Гайдамаків, 6 скверів та вуличних посадок дерев, а також об’єктів природно-заповідного фонду - “Групи вікових лип і каштанів” площею 0,35 га біля СШ № 2; “Вікового ясена” (0,05 га); “Вікового бука” (0,05 га) та “Алеї вікових лип” (0,3 га) у долині р. Верещиця та 3 парків – пам’яток садово-паркового мистецтва - парку XVIII ст. (12,0 га); парку XVII ст. (3,5 га) та парку XVII ст. (12,0 га). Зелена зона смт Великий Любінь займає площу 2030,6 га (понад 33% площі селища).
До її складу, окрім навколишніх лісів, увійшов парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва XVII ст. (5 га), у якому до наших днів збереглися старі рідкісні дерева понад 300-річного віку (платани, тополі, модрини тощо). Площа зелених насаджень у самому місті станом на 1989 р. – 55 га. До її складу, окрім вуличних посадок, увійшли також пам’ятки природи місцевого значення – дві вікові липи та парк курорту Любінь Великий площею 10 га. Зелена зона м. Комарно займає площу 14 га (1,3% площі міста) і сформована парком-пам`яткою садово-паркового мистецтва XVII ст. площею 10 га та вуличними посадками.

7. Ландшафти

За фізико-географічним районуванням України, Городоцький район знаходиться у межах 5 природних районів 2 природних областей (Розтоцько-Опільської горбогірної та Передкарпатської височинної), які, відповідно, відносяться до Західноукраїнської лісостепової провінції Східноєвропейської природної країни та Східнокарпатської провінції Карпатської природної країни [Маринич А.М., Пащенко В.М., Шишченко П.Г. Природа Украинской СССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. – К.:Наук.думка, 1985]. Ландшафти Розтоцько-Опільської горбогірної області на території району репрезентують:

  • Городоцько-Щирецький та Пустомитівський райони, які займають східну і північно-східну частини району; вони характеризуються хвилясто-рівнинною, у окремих випадках, зандровою поверхнею, їх ґрунтовий покрив сформований світло-сірими і сірими опідзоленими, темно-сірими опідзоленими на лесах та дерново-підзолистими, лучно-болотними, торфово-болотними ґрунтами на флювіогляціальних відкладах. Ці райони є своєрідною комбінацією поліських та опільських ландшафтів, на яких поширені луки, пасовища, дубово-грабові ліси із домішками ясена, осики, смереки та берези;
  • Сянсько-Дністровський та Яворівський райони, які займають, відповідно, південну та північно-західну частини району, вони характеризуються увалисто-горбистою та увалисто-рівнинною поверхнею, ґрунтовий покрив якої сформований темно-сірими опідзоленими. чорноземними опідзоленими, лучними на півдні та дерново-підзолистими оглеєними ґрунтами на північному сході. У межах Сянсько-Дністровського району особливо важливими є надзаплавно-терасові місцевості вздовж правого берега р. Верещиці, де поширені чорноземи опідзолені – тут зосереджені найкращі землі району.Ландшафти Передкарпатської височинної області на території Городоцького району репрезентує Самбірський район, у межах якого знаходиться крайня південна частина Городоччини у заплаві Дністра та його першої та другої надзаплавних терас. Ця територія – терасово-рівнинна поверхня із слабовираженими підвищеннями і блюдцеподібними зниженнями, ґрунтовий покрив сформований лучно-болотними, торфово-болотними глеєвими ґрунтами та низинними торфовищами на алювіальних відкладах, на яких поширені луки і пасовища. Значна територія цього району була меліорована. [Природа Львівської області / За ред. проф.К.І.Геренчука. – Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1972].На території району широкого розповсюдження набули різні форми антропогенних ландшафтів – селітебні (урбанізовані), аграрні, промислові, меліораційні, які входять до складу вищеозначених природних ландшафтних районів.

    8. Заповідні території та об’єкти

    За загальною площею природно-заповідного фонду Львівська область займає одне із останніх місць у західному регіоні України. Станом на 01.01.2004 р. в області нараховувалося 322 заповідних території та об’єкти загальною площею 113 тис.га, з яких 25 – загальнодержавного значення [Дейнека А.І. Золотий фонд природи // Рідна природа. – 2003. - № 5]. Процент заповідання становить 5,2% площі області (для порівняння – у Івано-Франківській обл. – 15; Закарпатській - 13% території). Внаслідок значної аграрної трансформованості території, Городоцький район займає незначну долю у заповідному фонді області. Площа 12 заповідних об’єктів становить 1261,5 га, що складає 1,74% площі району і лише 0,06% площі заповідних об’єктів Львівської області У сусідніх районах (Миколаївський, Мостиський, Пустомитівський і Яворівський) відсоток заповідання території відповідно становить 1,36; 0,05; 4,2; і 7,7%. Усі заповідні території в межах Городоцького району – це об’єкти місцевого значення. Варто зазначити, що 96% території природно-заповідного фонду району знаходиться у межах Державного лісового фонду України (ДЛГО “Львівліс”). На території Городоцького району відсутні об’єкти високих рівня охорони заповідників та загальнодержавних заказників; національних парків; регіональних ландшафтних парків; Усі 12 природоохоронних об’єктів, що знаходяться на території району – це об’єкти місцевого значення: лісовий заказник (1), ботанічні пам’ятки природи (4), гідрологічна пам’ятки природи (1) та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (6).

    9. Лісові заказники

    На території Городоцького району знаходиться один об’єкт такого рівня охорони – лісовий заказник “Любінський”. Цей об’єкт локалізований у межах двох районів області – Городоцького, де він займає площу 1206 га та Пустомитівського (872 га). Територіально цей об’єкт підпорядковується Лапаївському лісництву Львівського.ДЛГ (кв. 52-82; 95-107). Заказник був створений рішенням Львівської облради за № 495 у жовтні 1984 р. Тут охороняються цінні дубові насадження віком понад 100 р. і різноманітні представники фауни, зокрема, сірі чаплі тощо.

    10. Ботанічні пам’ятки природи

    У Городоцькому районі під охороною знаходиться чотири ботанічні пам’ятки природи, які локалізовані у районному центрі:

    • “Група вікових лип і каштанів” площею 0,35 га;
    • “Віковий ясен” (0,05 га);
    • “Віковий бук” (0,05 га);
    • “Алея вікових лип” (0,3 га).

    11. Гідрологічна пам’ятка природи

    У Городоцькому районі під охороною знаходиться одна гідрологічна пам’ятка природи – “Свердловина 1-К курорту Любінь Великий” площею 0,25 га. Цей об’єкт забезпечує охорону санітарної зони свердловини.

    12. Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва

    У Городоцькому районі під охороною знаходиться шість парків-пам`яток садово-паркового мистецтва:

    • парк XVII ст. у м. Комарно площею 10 га;
    • парк XVIII ст. у м. Городок площею 12,0 га;
    • парк XVII ст. у м. Городок площею 3,5 га;
    • парк XVII ст. у м. Городок площею 12,0 га;
    • парк. курорту “Великий Любінь” у смт. Великий Любінь площею 12,0
    • парк XVII ст. у смт Великий Любінь площею 5,0 га.
    • парк с. Вишня

    На території району зустрічаються види рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України [Червона книга України. Рослинний світ /Під ред. Ю.Р.Шеляг-Сосонкаю – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1996]. Серед рослин – це види II (вразливі) i III (рідкісні) категорій охорони:

    • астранція велика, II категорія охорони, центральноєвропейський вид на східній межі ареалу;
    • білоцвіт весняний, III категорія охорони, вид на межі ареалу;
    • булатка червона, II категорія охорони, європейсько-давньосередньоморський вид;
    • верба Старке, III категорія охорони, євразійський вид на межі ареалу;
    • гніздівка звичайна, III категорія охорони, євросибірський вид на південно-східній межі ареалу;
    • зозулині сльози яйцевидні, III категорія охорони, євразійський вид;
    • зозулинець шоломоносний, III категорія охорони, євроазійський вид на південній межі ареалу;
    • лілія лісова, III категорія охорони, диз`юнктивноареальний вид;
    • пальчатокорінник м`ясочервоний, III категорія охорони, євроазійський поліморфний вид на південній межі ареалу;
    • пальчатокорінник травневий, III категорія охорони, середземноморсько-європейський вид на південно-східній межі ареалу;
    • підсніжник звичайний, II категорія охорони, європейськосередземноморський вид на східній межі ареалу;
    • рябчик великий, III категорія охорони, вид з диз`юнктивним ареалом;
    • цибуля ведмежа, II категорія охорони, вид з диз`юнктивним ареалом.

    Жоден з червонокнижних видів рослин, які виявлені на території Городоччини, не внесений до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1992). Cеред тварин, які зустрічаються на території Городоцького району, до Червоної книги України [Червона книга України. Рослинний світ /Під ред. Ю.Р.Шеляг-Сосонкаю – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1996], відносяться види I (зникаючі), II (вразливі) та III (рідкісні) категорій:

    • видра річкова; II категорія охорони;
    • кутора мала, III категорія охорони;
    • ховрах європейський, I категорія охорони;
    • норка європейська, II категорія охорони;
    • горностай середньоросійський, IV категорія охорони;
    • тхір степовий, II категорія охорони;
    • борсук, III категорія охорони;
    • мідянка, II категорія охорони;
    • нічниця ставкова, III категорія охорони;
    • вечірниця мала, III категорія охорони;
    • польовий лунь, I категорія охорони;
    • сова-сипуха, II категорія охорони;
    • сірий сорокопуд, IV категорія охорони;
    • очеретянка прудка, III категорія охорони;
    • п’явка медична, II категорія охорони.