Історія

Історія

                Хоча Городоцький район Львівської області, як адміністративно – територіальне формування, був утворений 4 грудня 1939 року, міста та села району мають багатовікову історію та сформовані історичні традиції.Історичні й археологічні дослідження свідчать, що люди обжили землі Городоччини за декілька тисячоліть до нашої ери. Офіційна історія та письмові пам’ятки говорять нам про формування поселень Городоччини протягом XI – XV століть нашої ери, проте залишки кераміки, древні кургани та поховання свідчать про інше. Історична мережа населених пунктів Городоччини виникла в результаті процесу заселення та міграції людини на шляху Схід – Захід в епоху неоліту.

            Місто Городок, як економічний та транспортний осередок формування мережі розселення в період Київської Русі виник на березі ріки Верещиці (притоки Дністра). Перша літописна згадка міста відноситься до 1213 р. й характеризує поселення як центр торгівлі сіллю Галицько-Волинського князівства. Тому з містом й було пов’язано прикметник - „солоний”, „соляний”, і воно було відому як "Городок солоний" або „Соляний Городок”.
           Поселення виникло як традиційне укріплене давньоруське городище із системою земляних укріплень та валів, у вигляді фортеці, оточеної природними смугами оборони – річкою, непрохідними болотами та ставами. В той час річка Верещиця була судноплавною, що забезпечувало ведення торгівлі не тільки сухопутними, але й водними шляхами. Як торгівельний осередок Городок виник закономірно в торгівельно-економічній зоні міста Львова, фортифікованого осередку на перехресті торгівельних шляхів Схід - Захід, Південь - Північ.
           Починаючи із XIV cт. місто входить до складу Польщі, де за панування короля Ягайла в другій половині XIV ст.(1389 р.) одержало магдебурзьке право, яке започаткувало традиції міського самоврядування в Городку, сприяло зростанню економічного потенціалу міста, котрий формувався вже не на основі торгівлі, але й місцевого виробництва.
            Основою тогочасної економіки стали вироби міських ремісників, об'єднаних у 12 цехів: олійників, ковалів, шевців, рибалок, ткачів, кравців, бондарів, токарів та інших, які успішно конкурували на ринку із виробами львівських цехів. Численні навколишні ставки дозволяли розводити рибу, яка також становила важливий предмет експорту міста.
           Політика Речі Посполитої відзначалася посиленням римсько - католицької експансії в галузі духовного життя (розміщення католицьких орденів у місті), введенням економічних рестрикцій (митні станції та митні обмеження), ущемлення прав українського населення та цехів. Як протидію політиці польського уряду українське населення Городка створило своє братство громадську організацію вільних українських міщан, яке діяло переважно в напрямку розвитку освіти населення міста. Це дало можливість корінному українському населенню згуртовано протистояти національному та економічному утиску. У часі першого походу Б. Хмельницького на Львів (1648 р.), міщани Городка сприяли козакам у здобутті міського замку.
             Восени 1655 року війська польського коронного гетьмана Станіслава Потоцького були розбиті під Городком військами Б. Хмельницького, після чого в козаків появилася змога приступити до облоги міста Львова. Військові дії, розрив економічних контактів, втрата частини ринків збуту, політичні та демографічні чинники, війни та повстання привели до того, що в другій половині XVII- поч. XVIII ст. відбувається занепад торгівлі та економіки міста. Значної шкоди зазнала економіка Городка і в результаті протистояння християнського світу ісламській експансії. У 1672 р. турки вщент руйнують місто, захоплюють значну частину працездатного населення у неволю.
           Кінець XVII і все XVIII століття характеризується відновленням Городка як міста, відродженню його економічного та торговельного потенціалу. З кінця XVIII століття Городок в складі Галичини переходить під владу Австрійської монархії, котра проводить в місті свою економічну політику. В 1867 році Городок стає центром повіту, у місті функціонують відповідні адміністративні органи управління, судові та податкові установи, учбові заклади, заклади культури, Місто приваблює прекрасними ставами, впорядкованими пляжами, чудовою природою, свіжими продуктами.
          Національне життя українців Городка пов'язане з іменем місцевого адвоката Озаркевича, в котрого працював Лесь Мартович. У Городок приїздять Василь Стефаник, Іван Франко, Іван Труш, Олена та Ольга Кульчицькі. У 1883 р. в Городку відкрито рільничу школу, а в 1909 р. філію "Просвіти", яка припинила діяльність в часі І світової війни. Діяльність "Просвіти" відновлено 1928 р.
            Значних спустошень місто зазнало в часі російсько-австрійських боїв (червень 1915 р.) та війни 1918 р. Міжвоєнний період сформував Городок як відстале в економічному розвитку провінційне містечко, в якому діяли промислові підприємства місцевих будівельних матеріалів, харчової промисловості та ряд ремісничих цехів.
          З жовтня 1939 року Городок в складі Західної України був включений до УРСР. З цього часу й був утворений Городоцький район. Війна 1941 – 1945 рр. принесла тільки спустошення економіки Городоччини, спричинивши послаблення демографічного та інтелектуального потенціалу. У період 1945 - 1990 років на Городоччині була створена типова для Львівщини й України загалом радянська економічна й господарська система, із притаманними їй органами управління, освіти, культури й соціального захисту.
             У складі незалежної України населення міста Городка пристосовується до ринкових умов господарювання, разом із органом місцевого самоврядування планує своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Така активна позиція мешканців Городка є проявом багатовікових просвітянських традицій та національної свідомості, сформованої на Городоччині протягом віків.
            Серед історичних пам’яток міста слід згадати : - Залишки земляних укріплень давньоруського городища. - Костел та будівлі францисканського монастиря XV - XVIII ст. - Церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1547 р.). - Парафіяльний латинський костел Воздвиження Чесного Хреста. (1372 р.). - Церква святого Івана Хрестителя на Черлянському передмісті (1403 р.). Ратуша (1832 р.).